Живний четверь



Кілька цікавинок про Гуцульські вірування.
  
    У живний четверь примівники зачинають крутити живої ватри из дерева громовиці, собі на цілий рік. Так само і ватаги крутєт у живний четверь живої ватри на полонину и держєт її аж до полонинського ходу. А у полоницкий хід берут її із собов на полонину и там розпалюють у стаї, и ватра горит на полонині аж до самого розлученя.
    У живний четверь, єк зберутци люди из церкви уночі по страстах, тогди умерлі вилізають із гробів тай у церкві видправ’єють свою відправу. Тимунь не дай Боже у церкві спати на страстах, бо єк би паламарь ни удивився и замок сп’ючього у церкві, то умерлі би його розшіпали на кришечьки. Гет би рознесли, шо й сліду би си з него ни лишило.

«Гріти Діда»
    У давнину зачінали у вівторок увечєр перед живнов середов «гріти Діда». Робили це навіть и дорослі легіні и дівки. Нагромаджували на нивах цілі копиці буришиня та листя, садами і попід буковини, тай наношували лому  из лісів на город и там клали ватру з того тай «гріли Діда». Заким зачінали класти ватру, то усампередь виносили гуску соли, кварту води и куцик хліба и клали на тото місце, де мали «гріти Діда».
    Витак клали ватру, ловилиси гуртом за руки и обкручювалиси тричі навкола тої ватри за сонцем, дрібно приданцовуючі и за каждим разом голосно кричєли, на усий рот співали до трьох раз: «Грійте Діда», «Грійте Діда», «Грійте Діда».

 "Рік у віруваннях Гуцулів", Петро Шекерик-Доників